У середу 13 травня на Українській правді з’явилася новина Рада дозволила журналістам знімати засідання комітетів і ходити на них.
Верховна Рада дозволила журналістам ходити на засідання комітетів парламенту та проводити аудіо- та відеофіксацію цих засідань.
Тепер журналісти мають право приходити і фіксувати засідання комітетів, не отримуючи ніяких попередніх погоджень чи дозволів, як це було дотепер.
Йдеться про законопроект 1228 авторства Павла Різаненка (БПП).
Насправді Рада ухвалила цей законопроект лише у першому читанні. І це добре, бо до документу є певні зауваження, зокрема у Моніторингу “Відкрито”.
Коментар Ганни Рожкової, юриста Моніторингу “Відкрито”:
На перший погляд законопроект 1228 розширює право на інформацію. Зокрема, він закріплює норму, відповідно до якої представники засобів масової інформації мають право здійснювати звукозапис, кіно- і відеозйомку, трансляцію засідання по радіо і телебаченню.
Насправді ситуація суперечлива.
У разі ухвалення даного законопроекту у редакції автора, у законі з’явиться пряма норма, яка буде регулювати питання висвітлення діяльності комітетів, внаслідок чого представникам ЗМІ не доведеться обґрунтовувати право своєї присутності на засіданні комітету посилаючись на значну кількість законів та застосовуючи аналогію закону.
Проте з іншої сторони, у наслідок прийняття законопроекту у даній редакції де-факто право на доступ до інформації значно звузиться, адже відповідно до тексту документулише представники ЗМІ матимуть право на звукозапис та відеозйомку. Тобто після ухвалення цього законопроекту може виникнути така ситуація, що громадськості буде заборонено проведення відео зйомки на засіданнях комітетів. І це не зважаючи на те, що інформація яка продукується під час засідань комітетів носить характер суспільно необхідної і викликає значний інтерес у громадськості.
Це у свою чергу порушує принцип доступності та відкритості інформації, а також національне законодавство та міжнародні зобов’язання, які взяла на себе Україна. Зокрема у ст. 10 Європейської конвенції про захист прав людини зазначається, що кожен має право одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів, а у ст. 34 Конституції України говориться, що кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб – на свій вибір. До того ж, Європейський Суд з прав людини у своїх рішеннях по статті 10 неодноразово прирівнював громадськість до преси та наголошував, що вона також виконує роль “сторожового пса демократії”, а тому підлягає такому ж захисту з боку Конвенції, як і діяльність преси.
Таким чином цей законопроект потребує доопрацювання, аби кожному гарантувалось право на здійснення звукозапису та відеозйомки та не накладалися обмеження на доступ до інформації.
Як закривають засідання комітетів для ЗМІ та громадськості
Чинне законодавство не обмежує право журналістів бути присутнім на засіданнях комітетів. На це, зокрема, у своєму висновку вказує Головне науково-експертне управління Верховної Ради. У висновку цитується норма закону про інформацію (абз. 2 ч. 1 ст. 26):
Відсутність акредитації не може бути підставою для відмови в допуску журналіста, працівника засобу масової інформації на відкриті заходи, що проводить суб’єкт владних повноважень.
Відповідно до закону про комітети засідання комітетів є відкритими за замовчуванням. Закрите засідання комітету проводить лише у випадку ухвалення відповідного рішення на засіданні комітету.
Проблема ЗМІ у потраплянні на засідання комітетів така сама, як і у спостерігачів Моніторингу “Відкрито”: засідання відкриті, а вхід до будівель комітетів – закритий. Тобто журналісту без акредитації для проходження у будівлю комітету потрібно отримати перепустку, яку замовляє голова/член комітету або секретаріат комітету. Якщо вони не хочуть бачити журналіста/спостерігача, перепустку не випишуть. Через це спостерігачі Моніторингу “Відкрито” не потрапляють на кожне восьме відкрите засідання.
Данні Моніторингу “Відкрито”: ЗМІ проявляють низький інтерес до засідань комітетів
Питання висвітлення роботи комітетів ЗМІ є одним з основних у роботі спостерігачів Моніторингу “Відкрито”. І маємо зазначити: висвітлення діяльності комітетів є вкрай низькою.
Так за даними 86 протоколів відкритих засідань, на яких були присутні спостерігачі Моніторингу “Відкрито”, значну увагу ЗМІ привернули лише 6 засідань.
Спостерігачі у своїх протоколах фіксують кількість телекамер на засіданні комітету. Якщо кількість камер 2-5, то це ми вважаємо середньою увагою ЗМІ, якщо 6 і більше – високою, одна камера або відсутність камер – низькою. Загальна картина наступна:
Як бачимо 4 з 5 засідань проходять за низької уваги ЗМІ. Зазвичай одна телекамера на засіданні комітету це парламентський телеканал “Рада”…
Ще один показник низької уваги журналістів до засідань комітетів – кількість брифінгів для ЗМІ. Брифінги проводяться лише на кожному 9-му засіданні комітетів.
Рекомендації Моніторингу “Відкрито”
Як збільшити присутність журналістів на засіданнях комітетів і, відповідно, рівень висвітлення засідань у ЗМІ?
Рішення цього питання одним законопроектом 1228 (навіть допрацьованим до 2-го читання) не можна обмежити.
По-перше, потрібно змінити практику проведення засідань комітетів на тижнях пленарних засідань. Ми вже звертали увагу на значний перекос, коли на тижні роботи в комітетах проходять в середньому 5 засідань комітетів, а на тижні роботи депутатів у сесійній залі – 20+ засідань комітетів. На тижнях пленарних засідань парламентські журналісти 90% уваги звертають на події у залі та кулуарах, а на тижнях роботи у комітетах відчувають справжній “парламентський голод”.
По-друге, потрібно розводити засідання у часі. Традиційно у Раді одночасно засідають 20+ комітетів. У такому випадку жодна редакція не відправить навіть 5 журналістів висвітлювати хід засідань. Навіть парламентський телеканал “Рада” не має можливості охопити усі засідання. Ідеальним був би варіант, коли усі комітети засідають у різний час, бажаний варіант – не більше 5 комітетів одночасно. У цьому випадку для засідань можна ще й приміщення виділяти побільше, щоб вмістилося більше охочих.
По-третє, у будівлях комітетів потрібно впроваджувати електрону пропускну систему. Таким чином прибирається посередник – чиновник або депутат, який може свідомо обмежувати присутність на засіданнях комітетів небажаних журналістів, експертів та громадських представників.
По-четверте, окрім прес-служби у Верховній Раді має з’явитися PR-служба. І вирішення проблеми анонсів_часів_совка має бути найменшим завданням цієї служби.